Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (20) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Рокита О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 16 Представлено документи з 1 до 16 |
|||
| 1. | 
Руденко Ю. В. Рекомендації Європейського товариства кардіологів 2012 року щодо профілактики серцево-судинних захворювань у клінічній практиці. Частина І [Електронний ресурс] / Ю. В. Руденко, О. І. Рокита // Серце і судини. - 2013. - № 2. - С. 16-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2013_2_5 Публікація оновленої версії Рекомендацій Європейського товариства кардіологів пов'язана з появою нової інформації щодо лікування дорослих людей із природженими вадами серця та зростанням кількості таких пацієнтів. Практичні рекомендації мають базуватися на підтверджених даних. Однак брак таких даних стосовно зазначеної категорії хворих ускладнює застосування категорії вірогідності, яку використовували в інших документах, а більшість рекомендацій, на жаль, базується на погоджених висновках експертів (рівень доказів С). | ||
| 2. |
Руденко Ю. В. Рекомендації Європейського товариства кардіологів 2012 року щодо профілактики серцево-судинних захворювань у клінічній практиці. Частина IІ [Електронний ресурс] / Ю. В. Руденко, О. І. Рокита // Серце і судини. - 2013. - № 3. - С. 25-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2013_3_5 Публікація оновленої версії Рекомендацій Європейського товариства кардіологів пов'язана з появою нової інформації щодо лікування дорослих людей із природженими вадами серця та зростанням кількості таких пацієнтів. Практичні рекомендації мають базуватися на підтверджених даних. Однак брак таких даних стосовно зазначеної категорії хворих ускладнює застосування категорії вірогідності, яку використовували в інших документах, а більшість рекомендацій, на жаль, базується на погоджених висновках експертів (рівень доказів С). | ||
| 3. |
Руденко Ю. В. Рекомендації Європейського товариства кардіологів 2012 року щодо профілактики серцево-судинних захворювань у клінічній практиці. Частина ІIІ [Електронний ресурс] / Ю. В. Руденко, О. І. Рокита // Серце і судини. - 2013. - № 4. - С. 27-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2013_4_6 Публікація оновленої версії Рекомендацій Європейського товариства кардіологів пов'язана з появою нової інформації щодо лікування дорослих людей із природженими вадами серця та зростанням кількості таких пацієнтів. Практичні рекомендації мають базуватися на підтверджених даних. Однак брак таких даних стосовно зазначеної категорії хворих ускладнює застосування категорії вірогідності, яку використовували в інших документах, а більшість рекомендацій, на жаль, базується на погоджених висновках експертів (рівень доказів С). | ||
| 4. |
Амосова К. М. Ефективність уніфікованого покрокового алгоритму лікування для забезпечення контролю артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпертензією в амбулаторній практиці: результати дослідження ПЕРФЕКТ [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, Ю. В. Руденко, О. І. Рокита, І. Ю. Кацитадзе // Серце і судини. - 2014. - № 1. - С. 34-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2014_1_7 Мета роботи - визначити ефективність "Програми з оптимізації контролю артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпертензією", яка б передбачала уніфікований покроковий спрощений алгоритм антигіпертензивної терапії на базі фіксованої комбінації амлодипіну та периндоприлу, коректного домашнього моніторингу артеріального тиску й освітніх матеріалів для пацієнтів щодо досягнення цільового офісного і нормального домашнього артеріального тиску (АТ) у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією (АГ) та підвищення їх прихильності до лікування в загальній амбулаторній практиці лікаря-кардіолога. У відкритому проспективному дослідженні ПЕРФЕКТ взяли участь 53 амбулаторних кардіологи лікувальних установ Києва, які залучили 501 пацієнта віком від 35 до 70 років (середній вік <$E58,0~symbol С~0,4> року) з неускладненою есенціальною АГ, з АТ >> 160/100 мм рт. ст., якщо їх раніше не лікували, або <$Esymbol У~140/90> мм рт. ст. у таких, що лікували. Протягом 6 міс влаштовано шість візитів та два додаткові за потребою. Під час першого візиту лікар визначав АТ за допомогою стандартизованого автоматичного приладу Microlife BRW200 з універсальною манжетою. Хворого забезпечили осцилометричним автоматичним прибором Microlife BP3AG1, навчили ним користуватися, провели бесіду щодо модифікації способу життя та призначили фіксовану комбінацію периндоприлу й амлодипіну ("Бі-Престаріум", "Серв'є", Франція) у дозі 5/5, 5/10, 10/5 або 10/10 мг за вибором лікаря (1-й крок). Перед кожним наступним візитом хворий 7 діб двічі на добу самостійно вимірював АТ та фіксував результати в щоденнику. У разі недосягнення цільового офісного АТ (<< 140/90 мм рт. ст.) на подальших візитах підвищували дозу "Бі-Престаріуму" до максимально переносної (2-й крок) і послідовно призначали індапамід-ретард ("Арифон-ретард", "Серв'є", Франція) по 1,5 мг/добу (3-й крок), спіронолактон по 25 мг двічі на добу (4-й крок), моксонідин у дозі від 0,2 до 0,6 мг/добу або доксазозин по 4 - 8 мг/добу (5-й крок). У хворих, які одержували антигіпертензивну терапію до введення у дослідження, під час першого візиту, у всіх пацієнтів під час завершального оцінювали прихильність до лікування за допомогою анкет (X. Girrerd та співавт, 2001). Ефективність лікування оцінено за первинними кінцевими точками: кількість хворих, котрі досягли цільового рівня офісного АТ через 6 міс спостереження та хворих з нормальним домашнім АТ (<< 135/85 мм рт. ст) і вторинними кінцевими точками: зміни у прихильності до лікування та частота виникнення побічних впливів антигіпертензивної терапії. | ||
| 5. |
Амосова К. М. Оптимізація контролю артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію 3го ступеня в амбулаторній практиці лікарякардіолога за допомогою уніфікованого покрокового алгоритму лікування [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, Ю. В. Руденко, О. І. Рокита, І. Ю. Кацитадзе // Серце і судини. - 2014. - № 3. - С. 67-75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2014_3_10 Мета роботи - визначити ефективність спрощеного покрокового алгоритму антигіпертензивного лікування щодо досягнення цільового офісного та нормального (<$Esymbol Г~135 "/" 85> мм рт. ст.) домашнього артеріального тиску (АТ) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) 3-го ступеня у порівнянні з пацієнтами з АГ 1 - 2-го ступеня та підвищення їх прихильності до лікування в загальній амбулаторній практиці лікаря-кардіолога. У відкритому проспективному дослідженні ПЕРФЕКТ узяли участь 54 амбулаторних кардіологи лікувальних установ Києва, які залучили 431 пацієнта віком від 35 до 70 років (середній вік (<$E57,3~symbol С~0,5>) року) з неускладненою есенціальною АГ, з АТ >> 160/100 мм рт.ст., якщо їх раніше не лікували, або <$Esymbol У~140 "/" 90> мм рт.ст., якщо лікували. Упродовж 6 міс влаштовували 6 основних візитів і 2 додаткових за потребою. Під час першого візиту лікар визначав АТ за допомогою стандартизованого автоматичного приладу Microlife BPW200 з універсальною манжетою. Хворого забезпечували осцилометричним автоматичним приладом Microlife BP3AG1, навчали ним користуватися, проводили бесіду щодо модифікації способу життя та призначали фіксовану комбінацію периндоприлу й амлодипіну в дозі 5/5, 5/10, 10/5 або 10/10 мг за вибором лікаря (1-й крок). Перед кожним наступним візитом хворий 7 днів двічі на добу самостійно вимірював АТ та фіксував результати у щоденнику. У разі недосягнення цільового офісного АТ (<< 140/90 мм рт. ст.) на подальших візитах підвищували дозу фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну до максимально переносної (2-й крок) і послідовно призначали індапамід-ретард 1,5 мг/добу (3-й крок), спіронолактон 25 мг двічі на добу (4-й крок), моксонідин у дозі від 0,2 до 0,6 мг/добу або доксазозин 4 - 8 мг/добу (5-й крок). У хворих, які одержували антигіпертензивну терапію до залучення в дослідження, під час першого візиту, а у всіх пацієнтів під час завершального візиту оцінювали прихильність до лікування за допомогою анкети (X. Girerd та співавт., 2001). Еффективність лікування оцінювали за первинними кінцевими точками: кількість хворих, которі досягли цільового рівня офісного АТ через 6 міс спостереження, та кількість хворих з нормальним домашнім АТ (<< 135/85 мм рт. ст.), а також визначали зміни у прихильності до лікування. За результатами обстеження під час першого візиту 93 (21,6 %) пацієнти з АГ 3-го ступеня ввійшли в 1-шу групу, а 338 (78,4 %) пацієнтів з АГ 1 - 2 ступеня - у 2-гу. Хворі обох груп були зіставними за віком, індексом маси тіла, частотою виявлення супутніх ішемічної хвороби серця, цукрового діабету 2 типу й уражень органів-мішеней, а також за кількістю курців. Серед пацієнтів 1-ї групи чоловіків виявилося достовірно більше (p << 0,05). Через 6 міс середній систолічний офісний АТ знизився з (<$E184,1~symbol С~1,0>) до (<$E134,0~symbol С~1,1>) мм рт. ст. та з (<$E160,7~symbol С~0,5>) до (<$E130,1~symbol С~0,5>) мм рт. ст., діастолічний - зі (<$E106,8~symbol С~0,9>) до (<$E80,5~symbol С~0,8>) мм рт. ст. та з (<$E94,6~symbol С~0,4>) до (<$E78,8~symbol С~0,4>) мм рт. ст. відповідно у хворих 1-ї та 2-ї груп (усі p << 0,001). Цільовий офісний АТ був досягнутий у 69,9 % хворих 1-ї та у 86,4 % 2-ї групи, нормальний рівень домашнього АТ - у 48,4 і 67,2 % випадків відповідно (усі p << 0,01). Низький рівень прихильності до лікування мали під час першого візиту 39 (46,4 %) і 142 (52 %), на шостому візиті - 2 (2,4 %) і 23 (8,4 %) хворих 1-ї та 2-ї груп відповідно (усі p < 0,01), високий рівень прихильності під час першого візиту - 30 (35,7 %) і 62 (22,7 %), на шостому візиті - 50 (59,5 %) і 128 (46,9 %) хворих 1-ї та 2-ї груп відповідно (усі p << 0,01). Висновки: застосування у хворих на неускладнену АГ покрокового алгоритму лікування на основі фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну із контролем домашнього АТ та освітньою програмою в амбулаторній практиці лікарів-кардіологів надало змогу досягнути через 6 міс лікування цільового рівня офісного АТ в 69,9 % пацієнтів з АГ 3-го ступеня й у 86,4 % пацієнтів з АГ 1-го та 2-го ступеня, що супроводжувалося зниженням домашнього АТ до нормального рівня (<$Esymbol Г~135"/"85> мм рт. ст.) у 48,4 і 67,2 % випадків відповідно. Такий підхід є ефективним щодо підвищення прихильності хворих до лікування незалежно від початкового рівня підвищення АТ та забезпечує частоту високої та помірної прихильності до лікування за даними анкети X. Girerd у 97,6 % хворих на АГ 3-го ступеня і в 91,6 % пацієнтів з АГ 1-го та 2-го ступеня. | ||
| 6. |
Амосова К. М. Варіанти морфології коронарних артерій за даними рентгеноконтрастної ангіографії в пацієнтів з ранньою післяінфарктною стенокардією, їхня клінічна значущість і зв’язок із маркерами запалення та функцією ендотелію [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, О. І. Рокита, З. В. Лисак, Д. В. Демидюк, Л. О. Ткаченко // Серце і судини. - 2015. - № 4. - С. 31-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2015_4_6 Мета роботи - визначити варіанти морфології коронарних артерій (КА) у пацієнтів з ранньою післяінфарктною стенокардією (РПІС) шляхом оцінки нестабільності бляшок (нерівність країв, виразкування, ознаки тромботичних нашарувань) і поширеності уражень КА у разі рентгеноконтрастної коронаровентрикулографії (КВГ) з подальшим з'ясуванням їх клінічної значущості та зв'язку зі змінами маркерів запалення й ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД) за умов консервативної стратегії ведення хворих. Проведено проспективне дослідження 150-ти пацієнтів з інфарктом міокарда (ІМ) віком до 75-ти років (у середньому (<$E57,3~symbol С~7,9>) року, чоловіків 84 %) з гострою лівошлуночковою недостатністю не вище II класу за Killip, фракцією викиду лівого шлуночка більше 45 % і хронічною серцевою недостатністю не вище ПА стадії в анамнезі без суттєвих супутніх захворювань, зокрема запальних. Усіх хворих лікували без застосування первинних і ранніх перкутанних коронарних втручань. У 72-х пацієнтів за загальноприйнятими клінічними критеріями діагностували РПІС. У контрольну групу ввійшли 78 хворих без РПІС, зіставних за чинниками ризику і клінічною характеристикою. Методи дослідження передбачали рентгеноконтрастну КВГ і манжетову пробу з визначенням ЕЗВД. Оцінювали також кількість лейкоцитів і рівень фібриногену у периферичній крові в динаміці як маркери неспецифічного запалення. За хворими спостерігали впродовж 12 міс, оцінюючи клінічні події. Хворі з РПІС відрізнялися від зіставних за клінічними характеристиками хворих без РПІС наявністю нестабільної бляшки (НСБ) (86,6 і 4,5 % пацієнтів відповідно; <$Eroman p~<<~0,001>), більшою поширеністю трисудинного ураження (59,6 і 18,2 % пацієнтів відповідно; <$Eroman p~<<~0,001>) і нижчою ЕЗВД (4,4 і 6,2 % випадків відповідно; <$Eroman p~<<~0,001>). Хворі з РПІС з ознаками НСБ в не інфарктзалежній артерії (не-ІЗА) (42,4 % пацієнтів з РПІС) відрізнялися від таких хворих з локалізацією НСБ в інфарктзалежній артерії (ІЗА) (44,2 % пацієнтів) більшою частотою трисудинного ураження (81,8 % у порівнянні з 34,8 %; <$Eroman p~<<~0,05>) та ішемічних ознак на ЕКГ (77,2 у порівнянні з 47,8 %; <$Eroman p~<<~0,05>), більшою кількістю лейкоцитів у разі надходження ((<$E11,2~symbol С~2,1>) у порівнянні з (<$E9,3~symbol С~1,5)~10 sup 9>/л; <$Eroman p~<<~0,05>), більшим підвищенням рівня фібриногену після розвитку РПІС або в контрольній групі у зіставні терміни ((<$E5,5~symbol С~0,5>) у порівнянні з (<$E4,6~symbol С~0,5>) г/л; <$Eroman p~<<~0,05>) і зниженням ЕЗВД (3,9 у порівнянні з 4,8 %; <$Eroman p~<<~0,05>). Варіант РПІС без НСБ (13,4 % пацієнтів з РПІС) асоціювався зі значно меншою частотою нічного болю у порівнянні з варіантом з НСБ в не-ІЗА (28,5 і 63,6 % пацієнтів відповідно; <$Eroman p~<<~0,05>), ішемічних змін на ЕКГ (14,2 і 77,2 % пацієнтів відповідно; <$Eroman p~<<~0,001>), пізнішим розвитком РПІС ((<$E14,5~symbol С~2,1>) і (<$E9,6~symbol С~1,2>) доби відповідно; <$Eroman p~<<~0,05>), а також меншою кількістю лейкоцитів ((<$E10,0~symbol С~1,7>) і (<$E12,8~symbol С~2,2)~10 sup 9>/л відповідно; <$Eroman p~<<~0,05>) і нижчим рівнем фібриногену ((<$E4,6~symbol С~0,4>) і (<$E5,5~symbol С~0,5>) г/л відповідно; <$Eroman p~<<~0,05>) після розвитку РПІС. Хворі з РПІС з НСБ в не-ІЗА відрізнялися від таких хворих без НСБ більшою частотою рецидиву ІМ. | ||
| 7. |
Рокита О. І. Ішемічна хвороба серця і вагітність: як зробити це поєднання безпечним [Електронний ресурс] / О. І. Рокита // Серце і судини. - 2016. - № 2. - С. 104-111. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2016_2_15 Упродовж останніх років серед жінок дітородного віку зросла кількість осіб із клінічними виявами ішемічної хвороби серця (ІХС). За останні десятиріччя поширеність інфаркту міокарда (ІМ) у вагітних збільшилася в 5 разів, так само як і вік жінок, які народжують уперше. Тому перед лікарями-кардіологами постають питання про стратифікацію ризику розвитку ІМ під час вагітності, визначення протипоказань до вагітності в жінок із доведеною ІХС, перенесеним у минулому ІМ, ведення ІМ у вагітних, безпеку застосування кардіологічних препаратів. За шкалою, запропонованою ВООЗ, що охоплює оцінку ризику за різноманітних за етіологією кардіологічних захворюваннях, вагітні після перенесеного ІМ з помірною дисфункцією лівого шлуночка мають II - III ступені ризику. До чинників ризику розвитку ІМ у вагітних, як і в осіб загальної популяції, належать куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, вік більше 35-ти років. Такі ускладнення вагітності, як прееклампсія, тромбофілія, а також післяпологова інфекція та масивна кровотеча під час пологів, сприяють виникненню ІМ у ранній післяпологовий період і збільшують ризик настання ІМ, інсульту і тромбоемболій у наступні 5 - 15 років. На відміну від загальної популяції, найчастішою причиною ІМ у вагітних стає спонтанне розшарування коронарної артерії (СРКА), що, за даними різних авторів, становить 16 - 43 %. Розвиток СРКА пов'язаний з гормональними змінами під час вагітності, особливо з гіперпродукцією прогестерону, що призводить до зниження синтезу колагену й мукополісахаридів і стоншення стінки артерії. З метою реваскуляризації перевагу віддають первинним перкутанним коронарним втручанням, оскільки тромболітична терапія значно збільшує ризик підплацентарної кровотечі. Проте у разі СРКА існує небезпека збільшення дисекції під час коронаровентрикулографії. Безпечні препарати для вагітних з ІМ - гепарин та ацетилсаліцилова кислота. Нові антитромбоцитарні препарати (клопідогрель) доцільно застосовувати за суворими показаннями, наприклад, після стентування. Нітрати мають високий клас безпечності у вагітних, а також тривалий досвід використання, проте слід уникати гіпотензії, що може призвести до гіпоксії плода. У вагітних з ІМ рекомендовано застосування деяких (beta-адреноблокаторів, зокрема, лабеталолу. Статини належать до заборонених для вагітних препаратів, з ліпідознижувальною метою застосовують секвестранти жовчних кислот. | ||
| 8. |
Амосова К. М. Порівняльна оцінка змін показників брахіального й центрального артеріального тиску в різних категорій хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією та детермінанти ампліфікації пульсового тиску [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, Н. В. Шишкіна, О. І. Рокита, Ю. В. Руденко, І. Ю. Кацитадзе // Серце і судини. - 2016. - № 1. - С. 37-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2016_1_7 Мета роботи - оцінити та порівняти параметри варіабельності серцевого ритму (ВСР) у стані спокою та в умовах антиортостатичної проби, а також сироваткові рівні норадреналіну, альдостерону та NT-proBNP у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) внаслідок первинного ураження лівого шлуночка (ЛШ) з дилатацією правого шлуночка (ПШ) та без неї. У проспективному дослідженні взяли участь 62 хворих із ХСН IIА стадії принаймні II функціонального класу за критеріями NYHA, внаслідок ішемічної хвороби серця і/або артеріальної гіпертензії із синусовим ритмом. Хворих розподілено на дві групи залежно від кінцеводіастолічного розміру ПШ, за даними ехокардіографії: 34 пацієнти без дилатації ПШ - 1-ша група та 28 пацієнтів з дилатацією ПШ - 2-га група. Обстеження після досягнення еуволемії на 7-му - 14-ту добу передбачало визначення часових та спектральних показників ВСР за даними аналізу 128 синусових інтервалів RR уранці натще у стані спокою та за умов антиортостатичної проби і концентрацію норадреналіну, альдостерону та NT-proBNP у сироватці венозної крові за допомогою імуноферментного методу. Контрольну групу становили 30 здорових осіб, порівнюваних за віком та розподілом статей. Висновки: у хворих з ХСН унаслідок первинного ураження міокарда ЛШ розвиток дилатації ПШ супроводжується виразнішою абсолютною та відносною активацією симпатоадреналової системи і ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, за даними аналізу часових показників ВСР в стані спокою та під час об'ємного навантаження і сироваткового вмісту NT-proBNP, норадреналіну та альдостерону, ніж у пацієнтів без дилатації ПШ, порівнюваних за віком, розподілом статей, частотою інфаркту міокарда і цукрового діабету в анамнезі, а також частотою серцевих скорочень. Асоціація зменшення часових показників ВСР і збільшення сироваткового рівня норадреналіну у хворих з ХСН зі зниженням потужності LF/HF вказує на неможливість застосування спектрального аналізу ВСР для оцінки вегетативного тонусу та забезпечення у разі ХСН.Мета роботи - порівняти зміни брахіального артеріального тиску (АТ) та показники центральної гемодинаміки за даними апланаційної тонометрії у хворих віком менше 75-ти років із неускладненою АГ залежно від віку, статі, частоти серцевих скорочень (ЧСС) і визначити незалежні детермінанти ампліфікації пульсового тиску. Здійснено проспективний аналіз даних 91-го пацієнта з неускладненою АГ I-II стадії, 1-3 ступеня віком 35-75 років з офісним брахіальним АТ 160/100-200/120 мм рт. ст. за відсутності антигіпертензивного лікування або 140/90-200/120 мм рт.ст. на тлі антигіпертензивного лікування й синусовим ритмом із ЧСС 50 - 100 за 1 хв. У всіх пацієнтів проведено загальне клінічне та лабораторне обстеження, ЕКГ у 12-ти відведеннях і ЕхоКГ та визначено показники центральної гемодинаміки за допомогою апланаційної тонометрії променевої артерії приладом SphygmoCor (AtCor Medical, Австралія): центральний систолічний, діастолічний і пульсовий АТ (САТ, ДАТ, ПАТ), тиск аугментації (AP), індекс аугментації (АІx) та АІx для ЧСС 75 за 1 хв (АІx | ||
| 9. |
Амосова К. М. Стан артеріальної гемодинаміки за даними аналізу пульсової хвилі в молодих дорослих з ювенільним ідіопатичним артритом [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, М. Б. Джус, Т. В. Марушко, Н. В. Шишкіна, О. І. Рокита, Г. В. Мостбауер, Т. А. Карасевська, О. І. Івашківський // Серце і судини. - 2016. - № 4. - С. 53-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2016_4_9 Мета роботи - оцінити стан артеріальної гемодинаміки за даними аналізу пульсової хвилі в дорослих пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА) в зіставленні з клінічним перебігом і традиційними чинниками ризику виникнення серцево-судинних подій. У хворих на ЮІА статистично значуще вищий рівень C-реактивного білка (p = 0,001). Порівняння показників артеріальної гемодинаміки за даними аналізу пульсової хвилі у хворих на ЮІА й у здорових осіб не виявило суттєвих змін брахіального і центрального АТ, тиску аугментації (АР), АІх75, а також ШППХ (усі p >> 0,05). Пацієнтів з ЮІА було розподілено на дві групи: 1-ша група - 16 хворих зі звуженням суглобових щілин IV рентгенологічної стадії, яка визначала агресивніший перебіг ЮІА, 2-га група - 41 хворий зі звуженням суглобових щілин I - II рентгенологічної стадії. За традиційними чинниками ССР та їх інтегральним показником за Фремінгемською шкалою ці групи пацієнтів суттєво між собою не відрізнялися (усі p >> 0,05), за винятком меншої маси тіла в пацієнтів 1-ї групи (p << 0,01). Під час порівняння показників артеріальної гемодинаміки у двох групах хворих на ЮІА встановлено зниження ДСАТ в осіб 1-ї групи за відсутності відмінностей усіх показників у 2-й групі у порівнянні з контрольною групою (p >> 0,05). При цьому середні величини АР і АІх75 у хворих 1-ї групи були вищими, ніж у хворих 2-ї групи (p << 0,05 і p << 0,001 відповідно). ШППХ в групах хворих не відрізнялася. Результати представленого дослідження в дорослих пацієнтів (середній вік (23,2 +- 6,73) року) із тривалим перебігом ЮІА ((12,7 +- 6,2) року) у порівнянні з групою здорових осіб, зіставних за віком, статтю і всіма традиційними чинниками ССР, показали відсутність змін показників пульсової хвилі в загальній групі пацієнтів. Незмінність ШППХ, зокрема, можна певною мірою пояснити тим, що цей показник визначали на артеріях м'язового типу верхніх кінцівок, а не на аорті та здухвинній артерії, що є предметом наступного етапу нашої роботи. Показники артеріальної гемодинаміки в пацієнтів 1-ї групи відрізнялися від таких в осіб 2-ї групи збільшенням АР і АІх75 (p << 0,001) за однакових рівнів брахіального і центрального АТ. Збільшення АІх75 може бути пов'язане як з ущільненням аорти і збільшенням ШППХ в ній, так і з підвищенням тонусу дрібних артерій та/або їх початковим ремоделюванням. Пацієнти з ЮІА та ознаками початкових порушень пульсаційної гемодинаміки потребують ретельного контролю за традиційними чинниками ризику в ході диспансерного спостереження, зокрема за АТ показниками ліпідного обміну і рівнем глюкози, з метою своєчасної та активної корекції можливих змін, зокрема за допомогою статинів та інгібіторів ренін-ангіотензинової системи. Висновки: у результаті оцінки стану артеріальної гемодинаміки шляхом аналізу пульсової хвилі у хворих на ЮІА віком у середньому (23,2 +- 6,7) року з вираженими звуженнями суглобових щілин (IV рентгенологічна стадія) як наслідком агресивного перебігу захворювання в дитячому віці відзначено збільшення показників АР та АІх і зменшення <$EDELTA>САТ у порівнянні із зіставними за чинниками ССР здоровими особами та пацієнтами з ЮІА без виражених деструктивних змін суглобів (I - II рентгенологічна стадія). | ||
| 10. |
Рокита О. І. Лікування онкологічних захворювань і серцевосудинна токсичність.Точка зору Європейського товариства кардіологів. Частина І [Електронний ресурс] / О. І. Рокита, Ю. В. Руденко // Серце і судини. - 2017. - № 2. - С. 11-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2017_2_5 | ||
| 11. |
Рокита О. І. Лікування онкологічних захворювань і серцевосудинна токсичність. Точка зору Європейського товариства кардіологів.Частина ІІ [Електронний ресурс] / О. І. Рокита, Ю. В. Руденко // Серце і судини. - 2017. - № 3. - С. 32-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2017_3_5 | ||
| 12. |
Амосова К. М. Показники шлуночковоартеріальної взаємодії та центральної гемодинаміки у хворих із м’якою та помірною неускладненою артеріальною гіпертензією залежно від наявності діастолічної дисфункції лівого шлуночка та їх взаємозв’язок [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, Н. В. Шишкіна, О. І. Рокита, І. Ю. Кацитадзе, Ю. В. Руденко, К. П. Лазарєва, К. І. Черняєва // Серце і судини. - 2017. - № 3. - С. 69-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2017_3_10 | ||
| 13. |
Рокита О. І. Лікування онкологічних захворювань і серцевосудинна токсичність. Точка зору Європейського товариства кардіологів. Частина ІІІ [Електронний ресурс] / О. І. Рокита, Ю. В. Руденко // Серце і судини. - 2017. - № 4. - С. 7-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sis_2017_4_3 | ||
| 14. | 
Амосова К. М. Статеві та вікові відмінності взаємозв’язку між показниками діастолічної функції лівого шлуночка та центральної гемодинаміки і судинної жорсткості у хворих з неконтрольованою неускладненою артеріальною гіпертензією [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, Н. В. Шишкіна, О. І. Рокита, І. Ю. Кацитадзе, Ю. В. Руденко, К. П. Лазарєва, З. В. Лисак // Український кардіологічний журнал. - 2017. - № 4. - С. 52-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2017_4_6 Цель работы - определить взаимосвязь между показателями диастолической функции левого желудочка (ЛЖ) по данным допплерэхокардиографии и центральной гемодинамики и сосудистой жесткости по данным аппланационной тонометрии у больных с неконтролируемой неосложненной артериальной гипертензией (АГ) в зависимости от возраста и пола. В исследование включены 142 пациента в возрасте 35 - 75 лет (в среднем (57,3 +- 14,1) года) с неконтролируемой неосложненной эссенциальной АГ I - II стадии, 1 - 2-й степени, которые ранее не лечились, с артериальным давлением (АД) <$E symbol У~160 "/" 100> мм рт. ст. или <$E symbol У~140 "/" 90> мм рт. ст. на фоне антигипертензивной терапии. Кроме общеклинического обследования, больным выполняли измерения брахиального АД, аппланационную тонометрию, суточное мониторирование АД (СМАД), допплерэхокардиографию. Пациентов разделили на группы в зависимости от пола и возраста: мужчины в возрасте <$E symbol Г> 60 лет и >> 60 лет - 36 (25,4 %) и 26 (18,2 %) лиц соответственно, и женщины в возрасте <$E symbol Г> 60 лет и >> 60 лет - 36 (25,4 %) и 44 (31 %) лиц соответственно. Вывод: среди пациентов с неконтролируемой неосложненной АГ с сопоставимым уровнем АД в течение суток по данным СМАД у женщин выявлена взаимосвязь между показателями диастолической функции ЛЖ по данным допплерэхокардиографии и СРПВ, а у мужчин старше 60 лет - между показателями диастолической функции ЛЖ по данным допплерэхокардиографии и показателями отражения пульсовой волны по данным аппланационной тонометрии, что может быть свидетельством различия механизмов нарушения диастолической функции ЛЖ, а в дальнейшем - формирования сердечной недостаточности с сохраненной фракцией выброса ЛЖ в этой когорте больных в зависимости от пола и возраста. | ||
| 15. |
Амосова К. М. Розбіжності серед пацієнтів з артеріальною гіпертензією і серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від статі [Електронний ресурс] / К. М. Амосова, К. І. Черняєва, Ю. В. Руденко, О. І. Рокита, З. В. Лисак, Є. І. Левенко // Український кардіологічний журнал. - 2018. - № 6. - С. 85-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2018_6_12 Цель работы - оценить различия в частоте сопутствующей патологии, показателях структурно-функционального состояния сердца, артериальной жесткости, пульсовой нагрузки и желудочково-артериального соединения и их взаимосвязь у пациентов с артериальной гипертензией (АГ) и сердечной недостаточностью с сохраненной фракцией выброса левого желудочка (СНсФВ) в зависимости от пола. Включено 115 пациентов с диагнозом СНсФВ IIA или IIБ стадии, II или III функционального класса по NYHA, с фракцией выброса левого желудочка (ЛЖ) <$E symbol У~50> % и признаками диастолической дисфункции ЛЖ по данным трасторакальной эхокардиографии, которых разделили на две группы в зависимости от пола (группа 1 - женщины с АГ и СНсФВ и группа 2 - мужчины с АГ и СНсФВ). Контрольную группу составили 58 больных, сопоставимых по возрасту, соотношению полов, с АГ 1 - 2 степени, без сердечной недостаточности (СН), которые также были разделены на две группы. У женщин была ниже средняя скорость клубочковой фильтрации (СКФ), чаще устанавливали хроническое заболевание почек (оба P << 0,01). СКФ у пациентов с СН обоих полов по сравнению с пациентами без СН была статистически значимо ниже (P << 0,05 +- 0,01). Среди больных с СНсохрФВ анемию чаще выявляли у женщин, чем у мужчин (P << 0,05). Дистанция 6-минутной ходьбы была значительно меньше в группе больных с СН обоих полов по сравнению с контролем (P << 0,01), с несколько худшим результатом среди женщин (на 8 %, P << 0,01). Индексы конечнодиастолического и конечносистолическогообъема у пациентов обоих полов были больше в группе с СН (P << 0,05), и в обоих случаях у женщин меньше, чем у мужчин (P << 0,05). Индекс массы миокарда ЛЖ был большим у пациентов с СН обоих полов (P << 0,05 +- 0,01), а у женщин с СН - на 9,6 % меньше, чем у мужчин с СН (P << 0,05). Показатели диастолической функции - e' среднее, E/e' и Ed у пациентов с СН обоих полов были выше, чем у лиц без СН (P << 0,05). Показатель e' у женщин с СН был на 15,6 % ниже, чем у мужчин, Е/е' - на 5,4 % выше, Ed - на 23 % выше, Ees - на 9,1 % ниже. У женщин с СН, по сравнению с мужчинами, обнаружены повышенные показатели как артериального эластанса Еа (на 17,4 %; P << 0,05), так и конечносистолической жесткости Ees (на 9,1 %; P << 0,05). Системный артериальный комплаенс был ниже у женщин с СН, чем у мужчин (на 14 %; P << 0,05), однако в обоих случаях - выше, чем в контрольных группах (P << 0,05 +- 0,01). Системное сосудистое сопротивление было выше у женщин по сравнению с мужчинами на 1,8 % (P << 0,001), и у женщин с СН выше, чем у женщин без СН на 10,5 % (P << 0,05). Выводы: в популяции обследованных больных с АГ и СНсФВ отмечена тенденция к более выраженной диастолической дисфункции ЛЖ, тяжести клинических проявлений СН у женщин, по сравнению с мужчинами, при отсутствии различий в возрасте. У женщин с СНсФВ выше резистивная и пульсовая нагрузки на ЛЖ. Таким образом, у женщин с АГ существует повышенная склонность к развитию СНсФВ по сравнению с мужчинами. | ||
| 16. | 
Нішкумай О. І. Есенціальний тромбоцитоз – перехрестя гематології і кардіології. Огляд [Електронний ресурс] / О. І. Нішкумай, О. І. Рокита, К. І. Черняєва, А. А. Коваленко // Medical science of Ukraine. - 2020. - Vol. 16, № 1. - С. 77-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnmu_2020_16_1_13 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |